Чим дихають і що п’ють кияни?

По-перше, це якість повітря. Навесні під час пожеж та пилової бурі Київ був першим у світовому рейтингу забрудненості повітря IQAir. Діоксид сірки, діоксид азоту, формальдегід, зважені речовини (грубодисперсні домішки) – усім цим ми постійно дихаємо. Приблизно 70-80% шкідливих викидів дають автомобілі, але свій потужний внесок роблять і промислові підприємства, особливо ТЕЦ.

По-друге, це якість води, яку ми споживаємо. Вона проходить кілометрами старих труб, і кияни п’ють насичену шкідливими домішками рідину. Крім того, в місті до 2 тисяч кілометрів безгоспних колекторів, що зливають нечистоти в річки, а Київ саме звідти черпає основний водний ресурс.

По-третє, це проблема відходів. Лише 7-8% сміття кияни сортують та відправляють на повторну переробку. Найкращим способом для вирішення даних проблем буде – стратегічно продумана екополітика міської влади.

У більшості киян турбота про екологію асоціюється переважно з озелененням міста.

Озеленення Києва було і залишається пріоритетом держави. Кияни за допомогою зрозумілого механізму  можуть ініціювати створення скверу або парку.
Київрада нарешті взялась за створення системи моніторингу якості повітря.

Для початку Києву потрібна сучасна система моніторингу його якості. Уряд ухвалив постанову, згідно з якою  Управління екології та природних ресурсів КМДА взяло на себе функцію органу управління якістю атмосферного повітря. При ньому створено комісію, куди входять представники Держпродспоживслужби, ДСНС, Держагентства з управління зоною відчуження, Київенерго і Київводоканалу. Її перше завдання – напрацювати план заходів для поліпшення якості повітря в столиці, який потім затвердить Міністерство захисту довкілля.

Головне – бажання влади докорінно змінювати підходи до організації міського простору. Інфраструктура для людей, а не люди для інфраструктури – цей принцип повинен стати вирішальним. Щодо головного джерела – автотранспорту – потрібно діяти системно і послідовно. Наближати інфраструктуру до місця проживання киян, щоб не виникало потреби зайвий раз сідати за кермо. Давати в усьому пріоритет пішоходам і велосипедистам, створюючи для них зручний простір. І, нарешті, слід популяризувати екологічно безпечний електротранспорт. Тут важлива синергія зусиль держави і міста. З боку першого – субсидії, податкові пільги, гранти.

З боку міста – формування муніципального замовлення на електробуси і трамваї, створення доступної мережі зарядних станцій, знижки на електроенергію, паркування і навіть право користуватися смугами громадського транспорту. Національна транспортна стратегія України ставить амбітну мету – збільшення частки електротранспорту у внутрішньому сполученні до 75% в 2030 році.

Пожежі та викиди промисловості також ускладнюють киянам дихання.

Верховна Рада вже підвищила штрафи за самовільне спалювання рослинності, що допоможе зупинити подібні дії. Але цим не можна обмежуватися. У Києві почнеться будівництво комплексу з переробки органічних відходів. Він дасть відразу дві переваги: запобігатиме спалюванню листя і вироблятиме біогаз, який можна перетворювати в електричну, теплову енергію або використовувати як паливо для авто.

Що стосується ТЕЦ, то особливо багато скарг на Дарницьку ТЕЦ-4. Вона єдина в Києві працює на вугіллі і це призводить до колосального забруднення повітря. Тут немає іншого виходу як реконструювати підприємство та перевести його на інші джерела енергії.


У зв’язку з масовими пожежами звучала ідея створення в Україні екологічної поліції. Наскільки це реально?

Інститут екологічної поліції критично необхідний країні, де безкарність за порушення природоохоронного законодавства стала нормою. Це і підпали рослинності, і вирубка дерев, і викиди стічних вод у водойми і багато іншого.

Крім патрулювання території, екополіцейські ведуть розслідування, проводять арешти, виписують штрафи. А головне – вони оснащені за останнім словом техніки і здатні ефективно протистояти правопорушникам.

Мінімізація кількості пластику в щоденному побуті – одна з важливих ініціатив. І проблема тут не тільки в пакетах. З 1950 по 2018 рік люди виробили майже 6,3 млрд тонн пластику, з яких лише 9% переробили і 12% спалили. В результаті 4,9 млрд тонн залишилися в природному середовищі, зокрема, у вигляді дуже дрібних частинок. Ці частинки забруднюють ґрунт, воду і навіть потрапляють в нашу їжу. Пластикові одноразові пакети – це найбільш часто вживана в побуті річ. В середньому кожен українець використовує їх 500 на рік, а 30-40% наших сміттєвих полігонів забиті полімерними рештками, адже середній час використання звичайного пластикового пакета – 20 хвилин, а розкладатися він буде більше ста років.


У звязку з Пандемією постала проблема утилізації захисних масок і рукавичок. Деякий час все це викидалося будь-куди. Місто не просто засмічувалось, а піддавалося додатковим інфекційним ризикам. Тому з ініціативи головного еколога Київради Костянтина Ялового для цього закупили спеціальні закриті одноразові контейнери, які встановили в магазинах декількох торгових мереж. Кияни можуть без ризику викидати туди використані маски і рукавички, контейнери надійно запечатуються і безпечно утилізуються при високих температурах.

0Shares

Вам також може сподобатись: